FOXYчат: про очікування, емоції і щастя, про Дай Дарогу в Луцьку

Просто сказати – було кльово – це не сказати нічого. В голові купа думок, які переплітаються між собою заплутаним павутинням. До кінця не розумію і не усвідомлюю, що концерт вже відбувся, і що він не просто «пройшов», а відгримів, розірвав енергетикою, наповним емоціями.

Читати: Білоруси «Дай Дарогу» «розкачали» паб «Лучеськ»

Все почалося з того, що колись, років 7 назад, мій брат, який живе в Бресті, дорогою увімкнув «Хлопаки з Тересполю». Це була перша пісня гурту «Дай Дарогу», яку я почула.

Тоді, в мої 16 і час бунтарського сприйняття світу, панкова музика «Дай Дарогу» і їхні тексти з нецензурщиною були моїм всім. Я була відверто шокована, що музику такого рівня роблять звичайні хлопці з Білорусі, тоді ще не зовсім відомі українському слухачеві.

Коли хлопці «виросли» і почали кататися з концертами по Україні, я мріяла, щоб вони якось завітали до Луцька, адже на фести і концерти в інших містах ніяк не виходило потрапити. І ось, минуло 7 років, і нарешті вони тут, у Луцьку. Дякую тобі, Андрій Мацкевич, що погодився на вмовляння і все ж привіз гурт.

Тепер трохи про зустріч, розмови, обійми і концерт:)

Хлопці приїхали дещо пізніше, ніж було заплановано. Як вияснилося – гурт тримали на українському кордоні протягом трьох годин, там вокаліст Юрій Стильський і підвернув ногу. Але як виявилося потім – на концерт це не вплинуло.

З кожною хвилиною до початку виступу в «Лучеську» ставало все більше й більше людей. Тоді я зрозуміла, що буде гаряче. І була права. Було. І не просто гаряче – було спекотно!

З першої пісні хлопці «змусили» луцьких фанів стрибати, танцювати і підспівувати. Це перший з білоруських гуртів, які в «Лучеську» зібрали ТАКУ кількість фанів. І це справді були палкі шанувальники, а не люди, які випадково зайшли в паб. Бо підспівували, здавалося, абсолютно всі.

Встигли й послемитися, і пострибати, і навіть трохи відпочити. Гурт довго не хотіли відпускати зі сцени, а після завершення концерту ще довго стояли у черзі за автографами. Одна фанатка навіть попросила розписатися їй на спині:)

Я ж від концерту відійти не могла ще довго. Надзвичайно рада, що мала змогу поспілкуватися з хлопцями, обійняти їх. Не знаю як передати це відчуття. Певно, фани, яким вдавалося поговорити з улюбленим гуртом, зрозуміють:)

п.с. Шалено дякую за футболку. Це найкращий подарунок за останній час. Приїжджайте до нас ще. Впевнена, наступного разу буде ще гарячіше і ще краще!

Юрій Стильський про концерт у пабі «Лучеськ»